Про нас

ЩО МИ РОБИМО

Далі ...
Бенефіціари

 

Далі ...
проект фінансується

 


Європейським Союзом

Як знайти спільну мову прес-службам і медіа: воркшоп Івана Гайвановича

Працівників прес-служб і журналістів об’єднує спільне суперечливе почуття, в якому змішані роздратування одне одним із розумінням потрібності одне одному. З одного боку, мета самого існування прес-служб - бути першою адресою й джерелом інформації для медіа. З іншого боку, важко знайти журналіста, вдоволеного їхньою роботою. Як, зрештою, і прес-службу, цілковито вдоволену журналістським цехом. Перші вважають других надміру нетерплячими, дорікають їм пересмикуванням акцентів, а другі закидають першим повільність і зверхність. Але головною причиною цих тертів є різні цілі, що їх переслідують журналісти і піарники.

Декларація принципів професійної поведінки журналістів, прийнята на Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів, проголошує: «Повага до істини та права громадськості на правду – перший обов’язок журналіста, що передбачає передусім служіння інтересам суспільства. Журналіст зобов’язаний – гарантувати людям отримання правдивої та достовірної інформації за допомогою чесного відображення об’єктивної реальності».

В концентрованому вигляді, основні стандарти новинної та аналітичної журналістики зводяться до наступного:

  • Ÿ  баланс думок і точок зору;
  • Ÿ  оперативність;
  • Ÿ  точність;
  • Ÿ  достовірність (посилання на джерела);
  • Ÿ  відокремлення фактів від коментарів;
  • Ÿ  повнота представлення фактів та інформації з проблеми.

Робота прес-служби є частиною ширшої діяльності - зв’язків з громадськістю (Public Relations), які, своєю чергою, є складовою стратегічних комунікацій (Public Communications). І головна мета зв’язків з громадськістю - формування й підтримка довіри до відповідної організації (компанії). Це не означає, що піарники/прес-служби мають казати неправду (якраз навпаки), але вони, в будь-якому випадку, є стороною, зацікавленою в акцентуванні на однобокому - позитивному чи, принаймні, нейтральному - інформуванні про їхню організацію.

Натомість ЗМІ цікавлять мотиви прийняття того чи іншого рішення і вади, пошук конфліктів і суперечок. А враховуючи стабільно критичне ставлення суспільства до будь-якої влади, очікувати некритичного висвітлення її у медіа тим більше не доводиться. Це, врешті-решт, питання підтримання довіри до самих ЗМІ, які користуються серед українців доволі високою довірою.

Крім того, далеко не кожна новина сама по собі може зацікавити ЗМІ. Наприклад, навчальні матеріали Республіканської партії США для підготовки і проведення виборчих кампаній стверджують, що цікава новина відповідає наступним критеріям:

•     виходить за межі повсякденності;

•     вчасна/свіжа;

•     неоднозначна;

•     актуальна для громадян;

•     емоційно забарвлена;

•     масштабна;

•     конфліктна;

•     з залученням відомих людей;

•     про цю інформацію говорять люди;

 

Безумовно, важливими є й «технічні» деталі написання прес-релізів:

·           лаконічність;

·           чіткість (короткі речення, простий і зрозумілий  виклад, конкретні приклади);

·           грамотність;

·           фактологічна точність;

·           цілісність/узгодженість (виклад в одному стилі, від однієї особи, з уніфікованим написанням посад, назв тощо).

А ще новина має давати відповідь на п’ять запитань: хто? що? де? коли? чому?

 

При тому що прес-реліз є найширше використовуваним інструментом комунікації прес-служби з медіа, а підготовка прес-релізів має бути поставлена на потік, лише цим робота прес-служби не обмежується. Так, окрім підготовки й розсилки прес-релізів, до задач прес-служби входить:

  • Ÿ    генерування інформаційних приводів;
  • Ÿ    оперативна підготовка й розсилка заяв, звернень, позицій;
  • Ÿ    підготовка виступів й організація фото- й відеосупроводу подій;
  • Ÿ    підготовка прес-пакету для ЗМІ (прес-реліз, довідкова інформація, фото etc.);
  • Ÿ    організація прес-коференцій, брифінгів та інших зустрічей зі ЗМІ, їх фото-, відеофіксація;
  • Ÿ    реагування на запити ЗМІ;
  • Ÿ    ведення веб-сайту та сторінок у соціальних мережах;
  • Ÿ    ведення фото- і відео банку;
  • Ÿ    моніторинг ЗМІ й ознайомлення керівництва з найважливішими сюжетами й публікаціями;
  • Ÿ    розробка щотижневих аналітичних довідок з висвітлення у ЗМІ;
  • Ÿ    підготовка керівників до зустрічі зі ЗМІ і до виступів.

 

Погані стосунки з журналістами майже напевно відіб’ються на тональності журналістського матеріалу про вашу організацію, тоді як хороші можуть (хоч це зовсім не гарантовано) пом’якшити небажані акценти. В будь-якому разі, не слід забувати, що прес-служби мають справу не з абстрактими медіа, а з живими людьми, які роблять свою роботу.

 

Тому не слід ставитися до журналістів як до ворогів, навіть якщо вони з недружніх ЗМІ, тим більше що їхня опозиція до вашої організації може бути цілком щирою. Натомість будь-який журналіст буде вдячний за мінімізацію формальностей і бюрократії у стосунках з прес-службою, оцінить вашу доступність і обов’язковість. І звичайно, лише ставлячись до журналістів з повагою, можна очікувати від них взаємності.

 

 

Підготував Павло Кіт